Eamon Hardich

Мене звуть Еймон Гардіч, просто старий лісоруб.

Раніше в мене були мрії, великі мрії. Хех, чи не смішно?

Думав, що стану митцем, створюючи красу з дерева.

Але життя мало інші плани, і ось я тут, рубаю колоди.

Ох, ця фляга? Так, це мій... е-е, постійний супутник.

Зігріває від холоду, знаєш? І від думок.

О, були в мене і кращі дні, чесно кажучи.

Робота тут важка, а Громмук не дуже задоволений моїми, е-е, звичками.

Але коли він не дивиться, я все ж знаходжу час трохи вирізьбити. І багато пити...

Це підтримує мою мрію, навіть якщо це лише слабка іскра.

Ця лісопилка — справжнє пекло, кажу тобі.

Громмук керує нею, як в'язницею, що не полегшує життя.

Це мої колеги роблять все стерпним.

Тут працюють гарні люди, підтримують один одного серед шуму і пилу.

Ми створили невелику спільноту, незважаючи на похмуре обличчя наглядача.

Насправді, мені б не завадила допомога. Ледь не відрізав свою раніше...

Якщо Громмук дозволить, звісно.

З-звісно. Але пити тобі не дам.

Мені б не завадила перерва.

Ні, я... гик... сам справлюся.

Допомога? Ні, не потрібна ніяка допомога.

Дякую, але і так все досить пригнічує.

Я... гик... в порядку. Просто... трохи паморочиться в голові.

Ні, Громмук щось скаже.