Seldon Moor

Ти... ти мене не впізнаєш?

Ми вже зустрічалися... у цьому житті?

Можливо, це було в минулому... можливо...

Кожна зустріч затирає те, скільки разів я представлявся тобі.

Скільки разів ти мене вбивав?

Я — Селдон Мур... але, звісно, ти вже маєш знати це до цього часу.

Я все ближче й ближче до природного кінця.

Думав, що нарешті зможу вирватися з цього циклу, якби прожив повне життя без ТВОГО втручання.

Твоя поява... ну, це, м'яко кажучи, ускладнює справи.

Все ж, є промінь надії. Можливо, цього разу все буде інакше.

Будь ласка, просто дозволь мені прожити цей день без перерви. Я благаю тебе.

Квалат... більше, ніж світ, це в'язниця моїх нескінченних страждань.

Кожна деталь, кожен камінь, висічені в моїй пам'яті тисячу разів.

Я просто хочу померти і ніколи не повертатися! Я хочу перестати прокидатися в той проклятий день, коли прийшов сюди!

Я приречений повторювати ці страждання без кінця.

Ні, твоя допомога... вона завжди призводила до моєї загибелі.

Будь ласка, ні! Твоя допомога раніше приносила мені лише смерть.

Кожного разу, коли ти допомагаєш, я вмираю. Будь ласка, не треба.

Я не можу ризикувати. Твоя допомога ніколи не закінчувалася для мене добре.

Тримайся подалі, твоя допомога — це прокляття.

Якщо допомога мені змусить тебе піти, тоді так, мені потрібна допомога.

Звісно, допоможи мені, і тоді, можливо, ти підеш.

Так, так, просто, будь ласка, не затримуйся надовго.

Все, щоб ти знову пішов, так.