У ліс

Приготуйсь, солдате! Покажемо тим Дредам, хто тут головний.

То, ти дав тим Дредам спробувати гостинність «Бумстіка»?

Оце так! Ти змусив тих Дредів тікати!

Ось твоя нагорода, друже. Не витрать усе на жуйку та сигари.

Якби в мене була медаль, ти б уже її носив. Гарна робота!

Ну що ж, здається, сьогодні тільки я та моя надійна мітла проти апокаліпсису. Чудові часи.

Може, це моє ПТСР говорить, але я вважаю, що ті Дреди відчули наш запах. Вони прийдуть, точно.

Без тиску, але якщо вони нас захоплять, я буду на даху кричати: «Я ж казав вам!»

Добре, герой, але коли ті Дреди прийдуть стукати, не кажи, що старий Генк тебе не попереджав.

У мене тут достатньо спорядження, щоб Рембо засоромився. То чому б тобі не взяти трохи та не влаштувати тим Дредам невелике свято, яке вони ніколи не забудуть?

Хтось повинен вирушити туди і показати тим створінням, що Голденфілд — це не їхня їдальня.

Я тут сиджу з трактором, а не з колісницею, і ці старі кості вже не ті, що були раніше.

Віндріч Вудс або Темпест Тімберленд для тих Дредів— як місцева забігайлівка, і вони не зовсім дружні сусіди.

У мої часи ми не чекали, поки неприємності знайдуть нас. Ми шукали їх у вільний час!