Склеп Зів’янення

Задушений чіпким плющем і затемнений покрученими, вузлуватими деревами, цей порослий цвинтар лишився забутим за іржавими залізними воротами. Час поглинув більшість надгробків під мохом і корінням, проте в самому центрі незайманою лишається єдина кам’яна усипальниця — тиха, запечатана й холодна. На її поверхні немає жодного імені, лише ледь помітний символ, вигравіюваний у потертому рельєфі. Місцеві оминають це місце, стверджуючи, що там не віє вітер, і ніщо, поховане в його землі, не спочиває надовго.