Депо Віндріч

Депо Віндріч перебуває в тихому занепаді, забута залізнична станція, усіяна старими дерев’яними возами, іржавими трубами та привидами колись жвавішого минулого. Серед цього занепаду мешкає Анвір Морган, колишній кондуктор, який перетворився на озлобленого самосела й так ніколи й не пробачив залізничній компанії або «кривавим чиновникам» за те, що вони замінили його машинами. З густим вельським акцентом і головою, повною драматичних, імовірно перебільшених історій, він проводить дні, блукаючи коліями й бурмочучи про саботаж і вкрадену честь.

Розділяє ці руїни з ним Софія Дайнтек, прагматична лідерка невеликої групи безпритульних, які зробили депо своїм прихистком. Під її стриманим керівництвом ця група виживає, збираючи рештки та покинуті речі, а Анвір підтримує вогонь історіями про давно втрачену славу. Не блукайте тут самі… Безпритульні можуть бути доволі грубими.